Глава перша

У якій ми пограємось з рядками, додамо кілька чисел, розберемось з методами та перевіримо кілька умов…

Якщо ви читаєте цю книгу, то, мабуть, маєте бажання програмувати мовою Ruby, і якщо ви схожі на мене — вам вже хочеться прочитати її. Що ж, не будемо витрачати час дарма. Я припускаю, що у вас вже є встановлена мова Ruby, якщо ж ні - встановіть її і поверніться сюди.

Важливо: Якщо ви користуєтесь Ruby In Steel, впевніться, що ви завантажили рішення LittleBookOfRuby.sln for easy access to all the sample programs.

Тепер, починаємо програмувати. Відкрийте ваш текстовий редактор, створіть файл та запишіть в нього наступне:

helloworld.rb:

puts "Привіт, світ!"

Тепер запустіть вашу програму (у Ruby In Steel натисніть CTRL-F5). Якщо все правильно, Ruby має показати «hello world»:

Якщо ви користуєтесь текстовим редактором, який не має інтерактивної консолі, ви маєте запустити програму з допомогою командного рядка. Щоб зробити це, відкрийте вікно командного рядка (введіть CMD у меню «Пуск» на Windows) та перейдіть у директорію, що містить вихідний код, а тоді введіть ruby та назву програми, ось так:

$ ruby helloworld.rb

Це напевно має бути найкоротша “hello world”–програма в історії програмування, тому ми одразу переходимо до отримання інформації від користувача…

Очевидний наступний крок — ми повинні “отримати” рядок. Ви могли вже здогадатися, що в Ruby такий метод називається .gets.

Об'єкти і методи

Ruby — повністю об'єктно орієнтована мова програмування. Все: від цифри до рядка — вважається об'єктом. Кожен об'єкт має вбудовані методи, які можуть бути застосовані для виконання якихось операцій. Для того, щоб застосувати метод, ви повинні поставити крапку після об'єкта і написати ім'я методу. Наприклад, тут я використаю метод .upcase щоб вивести рядок “hello world” у верхньому регістрі:

uppercase.rb:

puts("Привіт, світ!".upcase)

Деякі методи, такі як puts і .gets доступні скрізь, і не потребують зв'язку з конкретним методом. Якщо говорити технічною мовою — ці методи забезпечуються модулем ядра Ruby і вони включені до кожного об'єкта цієї мови. Коли ви запускаєте додаток на Ruby — автоматично створюється головний об'єкт, який надає доступ до методів Ядра.

Програма helloname.rb повинна запитати в користувача його ім'я. Припустимо, що це “Сергій” — тоді на моніторі повинно з'явитися привітання: “Привіт, Сергій”. Ось її код:

helloname.rb:

print('Введіть своє ім’я: ')
name = gets()
puts("Привіт, #{name}")

Це все виглядає дуже просто, але водночас потрібно детальніше розглянути деякі нюанси. По–перше, зверніть увагу, що я використав print, а не puts для запиту на введення імені, оскільки puts в кінці рядка ставить символ переносу на новий рядок, на відміну від print, який такого не робить. В цьому випадку я хочу, щоб курсор залишався в тому ж рядку що і запит вводу тексту.

В наступному рядку я використовую gets() для зчитування введеної користувачем інформації, яке відбувається після натиснення клавіші Enter. Цей рядок призначений змінній name. Я попередньо не визначав цієї змінної і до того ж не вказав її тип. В Ruby ви можете створювати змінні, коли захочете, і вона сама визначить їхній тип. Тут я присвоїв змінній name рядок і Ruby сама визначила, що тип змінної повинен бути string.

Зауважте: Ruby чутлива до регістру. Тобто змінна myvar і myVar – дві різні змінні. Змінні, такі як name у нашому прикладі – повинні починатися з малої літери.

Між іншим, дужки після gets() не обов’язкові, як і дужки, що охоплюють рядки після print та puts: код запуститься так само, якщо ви видалите дужки. Вони допомагають уникати двозначності в коді і, в деяких випадках, інтерпритатор попередить вас, якщо ви їх пропустите. Деякі Ruby–розробники полюбляють пропускати дужки щоразу, коли це можливо — я не поділяю їхньої думки. Тому в цій книзі ви будете бачити приклади коду саме з дужками.

Рядки та інтерполяція

Останній рядок файлу helloname.rb досить цікавий:

puts("Привіт, #{name}")

Тут змінна name вбудовує себе в рядок. Це відбувається шляхом розміщення змінної між двома фігурними дужками, перед якими стоїть символ решітки #{}. Такий тип “підстановки” працює тільки в рядках з подвійними лапками.

В подвійних лапках ви можете не тільки вбудовувати змінні, а також маєте можливість вставити такі невидимі символи нового рядка "\n" та табів "\t".

Ви навіть можете вставляти програмний код або математичні вирази. Уявімо, що у вас є метод showname який повертає рядок “Fred”. Наступний рядок буде містити інтерполяцію і викличе метод showname і, в результаті, буде відображатися рядок “Hello Fred”:

string_eval.rb:

puts "Привіт, #{showname}"

Уважно подивіться і подумайте, що може вивести наступний рядок:

puts("\n\t#{(1+2) * 3}")

Запустіть файл string_eval.rb і перевірте, чи мали ви рацію.

Коментарі

Рядки, що починаються з символу решітки вважаються інтерпретатором Ruby як коментарі (тобто інтерпретатор просто їх ігнорує):

# Це коментар

Методи

У попередньому прикладі я коротко презентував метод Ruby без жодних його пояснень та деталей синтаксису, яких вимагає цей метод. Зараз я виправлю свою помилку.

Ми називаємо це методом через те, що він забезпечує шлях (метод) для доступу до об'єкта. В термінології ООП, ви відправляєте повідомлення до об'єкта з проханням зробити щось. Уявімо, що у вас є об'єкт з іменем ob який має метод saysomething. Ось так ви б вивели повідомлення методу saysomething:

object.rb:

ob.saysomething

Припустимо, що метод saysomething виглядає наступним чином:

def saysometing
  puts("Привіт")
end

Результатом є те, що коли ви надішлете до ob повідомлення saysomething, він відповість методом saysomething та виведе “hello”.

Гаразд, ось це і є опис цих речей у стилі “чистого ООП”. У “не зовсім чистому” ООП це можна пояснити так: saysomething є чимось на зразок функції, яка зв’язана з об’єктом і може бути викликана з допомогою крапкового запису: ob.saysomething.

method.rb:

У Ruby, метод описується з допомогою ключового слова def, після якого слідує назва метода, яка має починатись з маленької літери, ось так:

def showstring
  puts("Привіт")
end

Після назви методу, ви можете передати один або декілька аргументів, розділивши їх комою:

def showname(aName)
  puts("Привіт #{aName}")
end

def return_name(aFirstName, aSecondName)
  return "Привіт #{aFirstName} #{aSecondName}"
end

Як і сказано раніше, для зрозумілості, я писатиму у своєму коді дужки, проте ви можете упускати їх, якщо бажаєте.

mainob.rb:

Якщо методи належать якимось об'єктам, як в попередньому прикладі з ob, тоді якому об'єкту належать методи, які вільно стоять в коді? Як я вже казав раніше, Ruby автоматично створює об'єкт з ім'ям main, коли ви запускаєте програму і саме цьому об'єкту належать методи, які вільно лежать в коді і не належать жодному об'єкту у коді вашої програми.

Числа

Числа настільки ж легко використовувати, як і рядки. Припустимо, ви хочете підрахувати ціну продажу, тобто загальну суму з врахування податків чи зробити загальний підсумок.

Щоб визначити ціну продажу (subtotal) необхідно помножити вартість продукту на встановлені податкові норми (taxrate) та додати до отриманого додаткову вартість (витрати). Припустимо, що ціна продажу складає $100, а податок складає 17.5%, цей код порахує і виведе результат:

subtotal = 100.00
taxrate = 0.175
tax = subtotal * taxrate
puts "Tax on $#{subtotal} is $#{tax}, so grand total is $#{subtotal+tax}"

Звісно, краще буде виконувати розрахунки на різних видах цін продажу, ніж на підрахунку одного і того ж самого виду знову і знову. Ось найпростіша версія розрахунку податків, яка нагадує користувачеві зазначити ціну продажу:

taxrate = 0.175
print "Enter price (ex tax): "
s = gets
subtotal = s.to_f
tax = subtotal * taxrate
puts "Tax on $#{subtotal} is $#{tax}, so grand total is $#{subtotal+tax}"

Тут .to_f — це метод класу String. Він перетворює рядок в число з плаваючою комою. Для прикладу, рядок "s" перетвориться в число 145.5. Якщо рядок не може бути перетворений у число плаваючою комою - інтерпретатор поверне нам об'єкт 0.0. Наприклад, "Hello world".to_f поверне в якості результату 0.0

Перевірка умови: if ... then

Проблема з простим обчислювачем податку, код якого наведено вище, у тому, що він може приймати від’ємні проміжні суми та видавати від’ємне значення податку — ситуація, яка наврядчи буде вигідна для уряду! Тому мені потрібно перевіряти наявність мінуса у чисел, і, якщо він присутній, встановлювати їм нульове значення. Ось оновлена версія мого коду:

tax_calculator.rb:

taxrate = 0.175
print "Enter price (ex tax): "
s = gets
subtotal = s.to_f
if (subtotal < 0.0) then
  subtotal = 0.0
end
tax = subtotal * taxrate
puts "Tax on $#{subtotal} is $#{tax}, so grand total is $#{subtotal+tax}"

В Ruby умова if схожа на if–умови в інших мовах програмування. Однак, зауважте, що дужки є необов’язковими, так само, як і ключове слово then. Тим не менше, якщо б ви написали те саме без переходу на новий рядок після перевірки умови, тоді then має бути обов’язково.

if (subtotal < 0.0) then subtotal = 0.0 end

Зауважте ключове слово end, яке вказує, що блок if є обов’язковим. Якщо ви забудете його, ваш код не запуститься.

Примітка перекладача:

Цю саму умови ви можете написати ось так:

subtotal = 0.0 if subtotal < 0.0

… або так:

subtotal = 0.0 unless (subtotal > 0.0) || (subtotal == 0)