Глава шоста

Хеші…

Масиви надають хороший спосіб індексації елементів колекції за числом, однак можуть бути випадки, коли набагато зручніше індексувати їх по–іншому. Якщо, наприклад, ви створювали колекцію рецептів, було б набагато зрозуміліше індексувати рецепти за їхніми назвами, як от “Великий шоколадний торт” та “Coq au Vin”, а не 23, 87 і так далі.

Ruby має клас, який дозволяє вам зробити це. Він називається Hash (хеш). Він еквівалентний до того, що у інших мовах називають словником. Як і справжній словник, елементи індексуються за деяким унікальним ключем (у словнику — це може бути словом) та значенням (у словнику — це визначення для певного слова).

Створення хешів

hash1.rb:

Ви можете створити хеш шляхом створення нового екземпляра класу Hash:

h1 = Hash.new
h2 = Hash.new("Якесь кільце")
hash1.rb

Обидва приклади створюють порожній хеш. Об’єкт Hash завжди має значення за замовчуванням – значення, яке буде повертатись тоді, коли не знайдеться відповідне значення для певного індексу. У цих прикладах, h2 ініціалізований зі значенням за замовчуванням: "Some kind of ring"; h1 ініціалізується без такого значення, тому його значенням за замовчуванням буде nil.

Моючи створений Hash–об’єкт, ви можете додавати у нього елементи, використовуючи синтаксис схожий на масиви: вказуючи індекс між квадратними дужками та використовуючи = для присвоєння значення.

Очевидна відмінність тут у тому, що для масивів індексом (ключем) має бути ціле число; для хешу це може бути будь-який унікальний елемент даних:

h2['treasure1'] = 'Срібне кільце'
h2['treasure2'] = 'Золоте кільце'
h2['treasure3'] = 'Рубінове кільце'
h2['treasure4'] = 'Сапфірове кільце'

Часто ключем може бути число або, як у прикладі вище, рядок. В принципі, ключем може бути об’єкт будь–якого типу. Маючи деякий клас, скажімо X, таке присвоєння є цілком можливим:

x1 = X.new('мій Xobject')
h2[x1] = 'Діамантове кільце'

Є коротший спосіб створення хешів та ініціалізації їх з парами ключ–значення. Просто додайте ключ, після якого буде йти => та асоційоване з ним значення. Кожна пара ключ–значення повинна бути відділена комою, а всі пари ключів та значень мають бути всередині фігурних дужок:

h1 = {
  'room1' => 'Скарбниця',
  'room2' => 'Тронний зал',
  'loc1' => 'Лісова поляна',
  'loc2' => 'Гірський потік'
}

Унікальні ключі?

Потурбуйтесь про присвоєння ключів в хеші. Якщо ви використовуєте один і той самий ключ двічі, ви перезаписуєте початкове значення. Це те саме, що і двічі присвоїти значення одному й тому ж індексові масиву. Розглянемо такий приклад:

h2['treasure1'] = 'Срібне кільце'
h2['treasure2'] = 'Золоте кільце'
h2['treasure3'] = 'Рубінове кільце'
h2['treasure4'] = 'Сапфірове кільце'

Тут ключ 'treasure1' було використано двічі. Як результат, 'Silver ring' буде замінено 'Sapphire ring', тому ми отримаємо такий хеш:

h3 = {
  'treasure3' => 'Рубінове кільце',
  'treasure1' => 'Срібне кільце',
  'treasure4' => 'Сапфірове кільце',
  'treasure2' => 'Золоте кільце'
}

Індексування в хеші

Щоб звернутись до значення в хеші, вкажіть ключ між двома квадтратними дужками:

puts(h1['room2']) #=> "Тронний зал"

Якщо ви передасте ключ, якого не існує, повернеться значення за замовчуванням. Пригадайте, що ми не передавали значення за замовчуванням для h1, проте робили це для h2:

p(h1['unknown_room'])       #=> nil
p(h2['unknown_treasure'])   #=> 'Якесь кільце'

Використовуйте метод default, щоб отримати значення за замовчуванням та метод default=, щоб встановити його (дивіться Главу 4 для детальнішої інформації про get та set методи):

p(h1.default)
h1.default = 'Дивовижне місце'

Операції над хешами

hash2.rb:

Методи keys (ключі) та values (значення) для Hash повертають масиви, тож ви можете використовувати різні методи масивів, щоб маніпулювати ними. Ось кілька простих прикладів (зауважте, що значення, які отримаються в результаті запуску рядка коду, показані у коментарях, що починаються з #=>):

h1 = { 'key1'=>'val1', 'key2'=>'val2', 'key3'=>'val3', 'key4'=>'val4' }
h2 = { 'key1'=>'val1', 'KEY_TWO'=>'val2', 'key3'=>'VALUE_3', 'key4'=>'val4' }

p(h1.keys & h2.keys)          # перетин множин (ключів)
#=> ["key1", "key3", "key4"]

p(h1.values & h2.values)      # перетин ключів (значень)
#=> ["val1", "val2", "val4"]

p(h1.keys + h2.keys)          # конкатенація
#=> ["key1", "key2", "key3", "key4", "key1", "key3", "key4", "KEY_TWO"]

p(h1.values - h2.values)      # відмінність
#=> ["val3"]

p((h1.keys << h2.keys))       # додавання в кінець
#=> ["key1", "key2", "key3", "key4", ["key1", "key3", "key4", "KEY_TWO"]]

p((h1.keys << h2.keys).flatten.reverse) # розгортання масивів та реверсування
#=> ["KEY_TWO", "key4", "key3", "key1", "key4", "key3", "key2", "key1"]

Зверніть особливу увагу на відмінність між конкатенацією з допомогою +, щоб додавати значення другого масиву до першого, та додаванням в кінець з допомогою <<, щоб додавати цілий другий масив, як останній елемент першого масиву:

a =[1,2,3]
b =[4,5,6]
c = a + b #=> c=[1, 2, 3, 4, 5, 6] a=[1, 2, 3]
a << b    #=> a=[1, 2, 3, [4, 5, 6]]

При додаванні через <<, перший масив (приймач або receiver) модифікується, тоді як + повертає новий масив, а масив–приймач залишає незміненим. Якщо після додавання в кінець масиву через << ви вирішите, що ви хочете додати елементи масиву, замість того, щоб вкладати цілий масив масив–приймач, ви можете зробити це з допомогою методу flatten:

a=[1, 2, 3, [4, 5, 6]]
a.flatten #=> [1, 2, 3, 4, 5, 6]